Розглянуто проблеми правового забезпечення та регулювання ліквідаційних процесів радянської влади по відношенню до альтернативних політичних партій і громадських організацій з урахуванням суспільно-політичних змін, які відбувалися в 1920-х рр. Відображено юридичні механізми державної протидії становленню та розвитку альтернативних громадсько-політичних сил. Показано специфіку секретно-оперативної та агентурної діяльності органів НК-ДПУ-ОДПУ в боротьбі та дезорганізації громадсько-політичної опозиції. Відзначено роль офіційних засобів масової інформації в ідеологічному сприянні утвердженню більшовицької гегемонії, основними принципами роботи яких щодо політичної опозиції стають безапеляційність суджень, навішування ярликів, відверто наклепницькі матеріали щодо її програмних цілей і діяльності, дезорієнтація, стимулювання самоліквідаційних процесів. Доведено, що більшовицька партія в боротьбі з політичними опонентами вводить в обіг відверто нігілістичне поняття, як "революційна правова свідомість", через що домінантним принципом правової системи радянської держави стає доктрина "революційної доцільності". Зазначено, що з подальшим генезисом тоталітарної системи законодавчо встановлювалися конституційні норми, що унеможливлювали легальне існування партій, альтернативних більшовицькій, та істотно звужували сферу діяльності громадських об’єднань.

• Ніколаєв Ігор Євгенович (історичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"