Досліджено низку рідких фотополімеризаційноздатних композицій: на основі олігоуретанакрилатів (ОУМ-1000Т и ОУМ-2000Т) та олігокарбонатметакрилату (ОКМ-2), бутилметакрилату, метакрилової кислоти, монометакрилового ефіру этиленгліколю і N-вінілпіролідону (ВП). Для створення ферментного сенсора оптимальним варіантом виявилася композиція, що включає ВП (основний гідрофільний матрикс), ОКМ-2 (компонент, здатний до поперечного зшивання) та ОУМ-2000Т (компонент, здатний до поперечного зшивання, але який, головним чином, збільшує адгезію полімеру). Вміст ферменту в композиції становив 3 %. Одержані на основі іммобілізованої <$E beta>-глюкозооксидази (ГОД) та уреази біосенсори мали такі характеристики: область лінійного відгуку 0,1 - 10 мМ, 0,05 - 20 мМ, нахил кривої - 30 мВ/рС, 38 мВ/рС, а час відгуку - 10 - 15 хв, 5 - 10 хв відповідно. Оптимум рН уреазного біосенсора знаходиться в діапазоні 6,0 - 6,5. За збільшення вмісту хлориду натрію в розчині до 300 мМ відгук такого біосенсора плавно знижується, складаючи за цієї концентрації приблизно половину від початкового; подальше збільшення концентрації хлориду натрію (до 500 мМ) не призводить до падіння відгуку. Розрахунок величин <$E roman {K sub m }> для іммобілізованих у фотополімерному матеріалі ГОД та уреази показав, що вони досягають 3,1 і 0,85 мМ відповідно.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"