Зазначено, що екстрофія сечового міхура (СМ) - вроджена рідкісна вада розвитку СМ із відсутністю передньої його стінки і, відповідно, передньої черевної стінки, яка часто супроводжується епіспадією, паховою грижою, випадінням прямої кишки, аномаліями верхніх сечових шляхів. Частота екстрофії СМ коливається в середньому від 1:10 000 до 1:50 000 новонароджених, причому у хлопчиків у 3 - 6 разів частіше, ніж у дівчаток. Без хірургічного лікування половина дітей з даною патологією не доживають до 10-річного віку, а 75 % гинуть до 15 років. Описано клінічний випадок з пацієнткою М., 18 років, яка поступила в гінекологічне відділення N 1 Донецького регіонального центру охорони материнства і дитинства для формування піхви. У пацієнтки вроджена аномалія розвитку сечостатевої системи у вигляді екстрофії СМ, в 2 роки і в 5 років виконано операції з пластики СМ з формуванням передньої стінки місцевими тканинами, виконана в 7 років пластика шийки СМ не призвела до контрольованого сечовипускання. З боку внутрішніх статевих органів патології не виявлено, за винятком атрезії входу в піхву. Після ретельного обстеження з використанням сучасних лабораторних, інструментальних та апаратних методів дослідження пацієнтці М. виконано лапаротомію в обсязі: висічення старого післяопераційного рубця; формування ректального СМ з уретероректостомією та низведенням сигмовидної кишки по Дюамелю; вагінопластика. Спостереження протягом 75 днів після операції показало наступні результати: контроль сечовипускання та дефекації, відсутність підтікання сечі з передньої черевної стінки та наявність сформованої піхви, поліпшення якості життя та репродуктивні плани пацієнтки. Розглянутий клінічний випадок ілюструє високу ефективність лікування екстрофії СМ з індивідуальним методологічним підходом до вибору адекватної хірургічної тактики.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"