Розглянуто систему персонажів у прозі Л. Уліцької в контексті глобальної ціннісної переорієнтації, що знайшла відображення в прозі постмодернізму. Проаналізовано процес девальвації принципу рольових ієрархій, характерних для класичної парадигми естетичного зображення соціуму. У межах некласичної системи персонажів виявлено такі мотиваційні позиції, як імпліцитний протагоніст і герой-міфолог. Зазначено, шо у кожній з цих позицій реалізується онтологічна надмірність, яка утворюється в результаті естетичного скасування рольових ієрархій. У позиції імпліцитного протагоніста реалізується моральна надмірність відмови від будь-якої форми осуду; в позиції героя-міфолога реалізується пізнавальна надмірність претензії на синтез духовного і матеріального. Доведено, що між цими полюсами формуються атомарні (аієрархічні) співтовариства як простір, через який позиції імпліцитного протагоніста та героя-міфолога, будучи не набором соціально-психологічних характеристик, себто "типом" персонажа, а позиціями, в засаді, віртуальними, мають можливість ефективно взаємодіяти.

• Бабич Юлія Вікторівна (філологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"