Традиційними у мовознавстві є 3 шляхи виникнення омонімів: фонетична конвергенція, тобто співпадіння фонетично різних слів; семантична дивергенція - розпад значень первісно полісемічного слова; запозичення. Фонетичні процеси, які сприяли виникненню омонімів в мові (монофтонгізація дифтонгів, спрощення груп приголосних, синкопа, асиміляція), відбувались повільно та поступово. Як наслідок дії цих фонетичних законів латинська мова збагатилась певною кількістю омонімічних лексем. Семантична дивергенція носить рідкісний характер, за винятком випадків метафоричного та метонімічного переносів найменування та спеціалізації значень. Найбільш продуктивним був такий шлях творення латинських омонімів як запозичення, внаслідок тривалих тісних контактів із іншими мовами, зокрема грецькою. Для латинської мови були характерні "фонологічні" омоніми та омоніми, які виникли внаслідок еліпсису.

• Третьякова Катерина Володимирівна (філологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"