Окреслено інструментальний потенціал мови як форми, яка віддзеркалює зміст соціокультурного буття. Проаналізовано здатність мови структурувати соціальний простір і регулювати соціальні відносини. Ієрархізовано проблемні фактори, зумовлені функціонуванням мовної сфери. Варіативний потенціал взаємин між мовою та філософією надзвичайно розлогий і евристичний: і мова, і філософія можуть бути як суб'єктом, так і об'єктом таких взаємин, як засобом, так і метою, як функцією, так і інструментом. Найбільш привабливою дослідницькою проблемою постає мовний ресурс філософії, способи та стилі її репрезентації. Розкрито зміст функціонального взаємозв'язку синхронічного та діахронічного підходів до дослідження мовної дійсності. Уточнено сутність корелятивної взаємодії мови та свідомості, мислення, мовлення. Визначено функціональний інваріант мови. Увиразнено понятійне розмежування між дискурсом і текстом, підтекстом, контекстом. Виявлено сутнісні особливості діалогу як комунікативного акту, здійснено змістовну демаркацію діалогу та дискусії. З'ясовано діапазон факторів, які актуалізують мовну проблематику для філософії. Досліджено роль і місце метафори у філософії. Конкретизовано принцип дії та функціональне покликання афоризму. Розкрито значущість мови як чинника національної ідентичності.

• Сеник Руслан Миколайович (філософські науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"