Проведено соціально-філософській аналіз трансформації ідеї прогресу в філософії історії епохи Просвітництва. Пвисвітлено тлумачення історичного процесу як поступального руху, який відбувається під впливом успіхів людського розуму. Запропоновано дефініцію прогресу як атрибутивної властивості життєдіяльності кожного з народів. Основою історичного прогресу постає людський розум як вища серед здібностей людини, що не має меж для вдосконалення. Обгрунтовано існування філософсько-історичної просвітницької ідеї прогресу, згідно з якою кожна з культур людства є не тільки засобом історичного прогресу, але й неповторним соціокультурним утворенням, що має неоціненне значення як для всього людства, так і само по собі. Кожен народ має свій масштаб досконалості, незрівняний з іншими. Здійснено класифікацію просвітницького розуміння прогресу людства як поступального руху суспільства до кінцевої мети історії - "гуманності". Охарактеризовано рецепції новоєвропейської теорії прогресу в українській філософській думці та її інтерпретації в українських суспільних контекстах.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"