Обгрунтовано поняття старообрядознавства як наукового напряму у всесвітній історії. Досліджено інформативні можливості джерельної бази, еволюцію історичної думки, найважливіші фактори поширення старої віри, географію колонізації, чисельність старообрядців, їх національний склад, соціальну структуру. Охарактеризовано правове становище старовірів, указано на причини лібералізації російського законодавства щодо старовірів у сфері фіскальної, цивільної та конфесійної політики. З'ясовано час заборони російським урядом пропаганди старої віри. Названо причини, за якими сповідування давньоправослав'я прирівнювалося до кримінальних злочинів. Проаналізовано закономірності швидкого росту радикальних безпопівських згод, збільшення кількості старообрядських громад. Визначено найважливіші форми адаптації старообрядців до існуючої правової системи світської та духовної влади, канали одержання конфіденційної інформації, основні причини переходу духовенства панівної Церкви в старообрядство, специфіку, інтенсивність і глибину міжконфесійних і міжнаціональних відносин, формування нових форм національної свідомості. Виокремлено основні напрями старообрядської благодійності у сфері культури та мистецтва, суспільства та віри.

• Таранець Сергій Васильович (1970–) (історичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"