Мета роботи - визначити клініко-ендоскопічні особливості перебігу гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) в осіб із супутньою ішемічною хворобою серця (ІХС), вміст маркерів системного запалення та ступеня запально-деструктивних змін у слизовій оболонці стравоходу у цієї категорії хворих. Обстежено 67 пацієнтів, з них 40 чоловіків і 27 жінок. Середній вік - 52 років. До основної групи залучено 37 хворих на ГЕРХ у поєднанні з ІХС, до групи порівняння - 30 хворих на ГЕРХ, до контрольної групи-10 здорових осіб. Про- та антиоксидантний статус крові оцінено за вмістом малонового діальдегіду та відновлених сульфгідрильних груп, активністю глутатіонпероксидази. Для морфологічного дослідження використовували біоптати слизової оболонки стравоходу. Гістологічну оцінку активності запального процесу в стравоході здійснювали згідно з критеріями Е Ismail-Beigi. Встановлено особливості клінічного перебігу ГЕРХ у поєднанні з ІХС: печія переважно вночі, в положенні лежачи, достовірно велика частота позастравохідних виявів (p << 0,01). Біль у прекардіальній зоні у хворих на ІХС у більшості випадків (78,4 %) були зумовлені нападами стенокардії, спровокованими патологічним рефлюксом. У хворих основної групи при проведенні відеоендоскопії стравоходу виявлено переважання ерозійних форм ГЕРХ - 26 (70,3 %) випадків, у решті випадків діагностовано неерозивні форми ГЕРХ. У групі порівняння у 20 (66,7 %) пацієнтів виявлено неерозивний езофагіт, у 10 (33,3 %) - ерозії стравоходу (ерозійний езофагіт ступеня А - у 6, ступеня В - у 2, ступеня С - у 2). Грижу стравохідного отвору діафрагми діагностовано у 22 (59,5 %) хворих основної групи і у 6 (20,0 %) групи порівняння, недостатність нижнього стравохідного сфінктера - відповідно у 34 (91,9 % ) і 10 (33,3 %) пацієнтів. У хворих з поєднаною патологією зафіксовано достовірне підвищення вмісту малонового діальдегіду порівняно як з контрольною групою, так і з хворими з ізольованою ГЕРХ (p << 0,05). Відзначено достовірне виснаження системи антирадикального захисту в обстежених хворих порівняно з контрольною групою, що виявлялося в зниженні рівня ферментів антиоксидантного захисту у хворих обох груп (p << 0,05) без достовірних міжгрупових відмінностей. Висновки: наявність ІХС погіршує перебіг ГЕРХ і провокує розвиток рефлюкс-езофагітів. При ізольованій ГЕРХ переважає неерозійна форма запалення. Морфологічними особливостями у коморбідініх пацієнтів є виражені дистрофічні зміни та ознаки порушення мікроциркуляції. У розвитку і прогресуванні ГЕРХ у пацієнтів з ІХС відіграють роль порушення моторної функції стравоходу та погіршення мікроциркуляції слизової оболонки стравоходу. Порушення функціонального стану ендотелію може бути предиктором збільшення частоти ускладнень у пацієнтів з ГЕРХ. Його необхідно враховувати для виявлення і лікування пацієнтів з високим ризиком.

• Фадєєнко Галина Дмитрівна (медичні науки)
• Чернова Валентина Михайлівна (медичні науки)
• Нікіфорова Яна Василівна (медичні науки)
• Шапкін Антон Сергійович (медичні науки)
• Ченчик Тетяна Олександрівна (біологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"