Проведено теоретико-прикладне дослідження впливу положень Угоди про сільське господарство на продовольчу безпеку країн-учасниць СОТ, а також місце міжнародної торгівлі і форми її регулювання в міжнародному праві. Сільське господарство традиційно визнавалося винятковим сектором глобальної торговельної системи. Сільськогосподарські товари, на відміну від послуг, є продуктами праці, фізично перетинають національні кордони, тому в системі СОТ вони виділяються окремо через свою природу і роль у розвитку міжнародної торгівлі. Ця відмінність полягає в особливостях виробничого процесу в сільському господарстві, постійний попит на продукти харчування, які забезпечують щоденні природні потреби людини, а також у важливій ролі, яку відіграє агропромисловий сектор в історії, культурі та економіці багатьох суспільств. Вступ України до СОТ сприяв виникненню проблемних аспектів щодо адаптації національного законодавства до норм і правил СОТ, конкурентоспроможності продукції сільського господарства, що обумовлює необхідність дослідження цих питань та визначення напрямків подолання проблем, що стоять перед державами членами. Таким чином, сучасна концепція глобальної ринкової економіки за стандартами СОТ, коли виробництво якого-небудь продукту в конкретній країні визначається не з точки зору його необхідності на внутрішньому ринку, а з точки зору доцільності виробництва в контексті міжнародного поділу праці та вільної конкуренції, не забезпечує повну продовольчу безпеку окремої країни.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"