Досліджено особливості будови супрадіафрагмальної частини нижньої порожнистої вени стосовно проблем видалення пухлинних тромбів без штучного кровообігу. Матеріалом дослідження служили 35 свіжих трупів. Оцінено топографію супрадіафрагмального сегмента НВП, розміри та локалізацію виявлених діафрагмальних вен, а також правого діафрагмального нерва і його розгалужень. Після розтину перикарда фіксувалася відстань між листками вісцелярного перикарда, який охоплює інтраперикардіальний відділ НПВ. Вічка діафрагмальних вен на рівні супрадіафрагмального відділу НВП виявлені тільки у 11,4 % пацієнтів. Їх кількість варіювала від 1 до 2, а середній діаметр не перевищував 2,0 мм. У більшості випадків діафрагмальні вени проникали до НПВ на рівні діафрагми або нижче за неї. Вічка цих судин в основному локалізувалися по передньому півколу НПВ, мали середній діаметр 2,6 мм. Відстань між листками перикарда в області задньої стінки НПВ варіював від 2 до 16 мм і складала в середньому 9,2 мм. Перикардіальна "брижа" у 65,7 % спостережень розташовувалася на 8 годинах умовного циферблата. Правий діафрагмальний нерв і його розгалуження візуалізувалися тільки з боку грудної клітки. Він проходив по задньолатеральній поверхні фіброзного перикарда і впроваджувався в діафрагму дещо правіше за отвір нижньої порожнистої вени (на 7 - 8 годинах умовного циферблата). У переважній більшості випадків нерв був оточений рихлою жировою клітковиною і міг бути легко відведений від поверхні перикардіально-діафрагмального переходу на відстань 7 - 10 мм. Результати дослідження продемонстрували здійснимість і безпеку трансдіафрагмальних доступів до інтраперикардіальної нижньої порожнистої вени без розтину перикарда.

Исследованы особенности строения супрадиафрагмальной части нижней полой вены применительно к проблемам удаления опухолевых тромбов без искусственного кровообращения. Материалом исследования служили 35 свежих трупов. Оценивались топография супрадиафрагмального сегмента НПВ, размеры и локализация выявленных диафрагмальных вен, а также правого диафрагмального нерва и его разветвлений. После вскрытия перикарда анализировали расстояние между листками висцерального перикарда, охватывающего интраперикардиальний отдел НПВ. Устья диафрагмальных вен на уровне супрадиафрагмального отдела НПВ выявлены только в 11,4 % пациентов. Их количество варьировало от 1 до 2, а средний диаметр этих сосудов не превышал 2,0 мм. В подавляющем большинстве случаев диафрагмальные вены проникали в НПВ на уровне диафрагмы или ниже. Устья данных сосудов в основном локализовались по передней полуокружности НПВ, имели средний диаметр 2,6 мм. Расстояние между листками перикарда в области задней стенки НПВ варьировало от 2 до 16 мм и составляло в среднем 9,2 мм. Перикардиальная "брыжейка" в 65,7 % наблюдений располагалась на 8 часах условного циферблата. Правый диафрагмальный нерв и его разветвления визуализировались только со стороны грудной клетки. Он проходил по заднелатеральной поверхности фиброзного перикарда и внедрялся в диафрагму несколько правее отверстия нижней полой вены (на 7 - 8 часах условного циферблата). В подавляющем большинстве случаев нерв был окружен рыхлой жировой клетчаткой и мог быть легко отведен от поверхности перикардиально-диафрагмального перехода на расстояние 7 - 10 мм. Результаты исследования продемонстрировали высокую эффективность и безопасность трансдиафрагмальных доступов к интраперикардиальной нижней полой вене без вскрытия перикарда.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"