Представлено аналітичний огляд наукової інформації про механізми локальної резорбції кісткової тканини в межах процесу ремоделювання кісткових відламків у разі медіальних переломів шийки стегнової кістки. Крайову резорбцію відламків необхідно враховувати під час остеосинтезу, оскільки результатом цього процесу є часткова втрата кісткової речовини в зоні перелому, зменшення геометричних параметрів кісткових відламків, зміна структурно-механічних властивостей кісткової тканини в безпосередній близькості від зони перелому і, як наслідок, порушення досягнутого в процесі операції пружньо-деформованого стану матеріалів на межі "фіксатор - кістка". Більшість дослідників визнають, що певна резорбція відламків завжди відбувається після переломів переважно епіметафізарних ділянок кісток. Однак не описані можливі її механізми й хронологічний зв'язок з етапами репаративної регенерації, а уявлення про процес крайової резорбції на початковому етапі консолідації відламків кістки досить розпливчасте. У більшості механічних або математичних моделей процес крайової резорбції не врахований, що неминуче призводить до помилки в біомеханічному обгрунтуванні застосування різних фіксаторів. Висвітлено інформацію про місцеві та системні фактори, які впливають на ступінь і динаміку локальної резорбції та її роль у розвитку ранніх ускладнень після остеосинтезу медіальних нестабільних переломів шийки стегнової кістки. Описано типові процеси втрати кісткової речовини та їх зв'язок з рівнем кровообігу. Визнання факту крайової резорбції як типового процесу ремоделювання кісткових відламків і подальше вивчення його механізмів допоможе розв'язати проблему лікування медіальних переломів шийки стегнової кістки та створити нові біомеханічно обгрунтовані фіксатори.

 Наукова періодика України 

---

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"