Розглянуто основні наукові підходи та теоретичні інтерпретації феномену самотності. Встановлено, що самотність у кожну історичну епоху має різні формовияви та є результатом соціокультурної й духовної відчуженості індивіда від суспільства, його зосередженості на егоцентричному способі життєдіяльності, нездатності бути суб'єктом діяльності. Доведено, що стан самотності притаманний індивіду репродуктивного типу орієнтації характеру, який у своїх діях керується лише власною вигодою, а почуття єдності властиве індивіду продуктивного типу орієнтації характеру, який спонукається насамперед суспільними інтересами. Обгрунтовано, що шляхом подолання самотності є процес формування в людини почуття єдності зі світом та іншими суб'єктами діяльності, а дійсними формами єдності можуть бути солідарність, релігія, любов та дружба. Проведено концептуальний аналіз взаємозв'язку самотності й усамітнення як суперечливих екзистенційних проблем індивіда за умов глобалізації, установлено, що якщо самотність деструктивно впливає на людину, то усамітнення має конструктивне значення для саморозвитку особистості. Самотність викликає відчуття екзистенційної кризи та може стати підгрунтям самогубства, тоді як усамітнення є умовою самопізнання, духовного розвитку та творчого акту. Зазначено, що феномен самотності людини набуває своєї особливої значущості за умов глобалізації. Глобалізаційні процеси суттєво ускладнюють адаптацію сучасної людини в соціумі, отже, можуть зумовлювати виникнення в неї стану самотності, оскільки вона не може зорієнтуватися у швидкоплинних суспільних процесах і свідомо уникає контакту із соціумом через інформаційне перенавантаження. Встановлено, що втеча індивіда у віртуальну реальність є ілюзією порятунку від самотності. Охарактеризовано кризу ідентичності як одну із причин самотності людини. Обгрунтовано, що усвідомлення власного "Я" в системі суспільних відносин, процес ідентифікації з певною соціальною групою є підгрунтям формування почуття єдності зі світом. Доведено необхідність переходу в українському суспільстві від монологічності до діалогічності між різними суб'єктами діяльності, залучення громадян до процесу розробки та прийняття рішень в усіх сферах суспільного буття. Виявлено, що українці мають знаходити духовну єдність у трьох екзистенціалах національного буття: "Дім" - "Поле" - "Храм".

• Башманівська Яна Владиславівна (філософські науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"