Мета дослідження - підвищення ефективності діагностики та лікування передменструального синдрому (ПМС) на підставі встановлення нових аспектів патогенезу (створення концепції генетичної схильності) та розроблення диференційованого підходу до проведення лікувально-профілактичних заходів за різних форм патології шляхом вивчення особливостей гормональних, психологічних маркерів формування. Проведено обстеження 200 жінок репродуктивного віку з ПМС. Вивчено значення соціальних факторів, рівнів жіночих статевих гормонів, та роль поліморфізму генів рецептора естрогену ESR1, рецептора прогестерону PROGINS, ангіотензинперетворювального ферменту ACE та глутатіон-S-трансфераз (GSTT1 і GSTM1), цитогенетичних показників, психологічних аспектів, якості життя у даної категорії пацієнток. Розроблено схему корекції клінічних проявів і порушень наведених вище показників з урахуванням форми та тяжкості синдрому. Аналіз одержаних даних свідчить про роль соціальних чинників, а також прогестерону, пролактину, фолікулостимулювального та лютеїнізувального гормонів, A-351G-поліморфізму гена ESR1, T1T1-генотипу гена PROGINS, DD-генотипу гена ACE, делеційного поліморфізму гена GSTT1 і деяких цитогенетичних показників у формуванні патології. Крім того, особи з ПМС мають певні психологічні особливості та характеризуються зниженою якістю життя. Застосування диференційованого підходу до лікування патології з урахуванням різних форм і тяжкості синдрому призвело до нівелювання клінічної симптоматики захворювання, нормалізації гормонального фону, психологічного комфорту та покращання якості життя. Розроблений диференційований підхід до терапії ПМС з урахуванням форми патології надав можливість досягнути більшої частоти зникнення клінічних проявів і покращити якість життя хворих.

• Пахаренко Людмила Володимирівна (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"