З огляду на тенденцію розглядати дискурсивні явища з точки зору прагматичних, а не лише лінгвістичних, особливостей, "композиційно-мовленнєва (дискурсивна) форма" є важливим поняттям у вивченні організації монологічного письмового дискурсу. Проте розуміння "дискурсивної форми" може бути ускладнене через існування декілька інших споріднених наукових термінів на позначення різних форм мовлення. Відповідно, дана стаття має на меті, перш за все, з'ясувати чим відрізняються терміни "дискурс" і "текст", "стиль" і "жанр", з метою встановити відмінності між підходами до вивчення текстів різних типів. Досліджено класифікації типів текстів, розроблені протягом багатьох років низкою зарубіжних авторів. Зокрема, зазначаються основні принципи класифікації, такі як кореляція з когнітивними стратегіями, мовленнєвими актами, лінгвістичними особливостями тощо. Нарешті, обгрунтовано, що поняття "дискурсивна форма", яке іноді використовується як синонім терміну "тип тексту", насправді стосується прагматичних властивостей тексту і визначається комунікативно- риторичними стратегіями, що обираються для досягнення певних комунікативних цілей. Отже, категоризація "дискурсивних форм" конкретних типів дискурсу є актуальним завданням подальших лінгвістичних розвідок.

 Наукова періодика України 

---

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"