Мета роботи - аналіз постнатальних результатів за різних ехографічних варіантів вроджених вад серця (ВВС) плода. Проаналізовано особливості антенатальних ехокардіографічних зображень і постнатальних клінічних результатів 132 випадків: у 55 кардіальні аномалії виявлено та заархівовано в антенатальному періоді (після 22 гестаційних тиж); у 57 - ВПС виявлено тільки після народження; у 20 випадках антенатальні зміни не супроводжувалися клінічними проявами після народження. Постнатальні результати класифіковано таким чином: несприятливий загальний постнатальний результат (ЗПР) - перинатальна або малюкова смерть; несприятливий клінічний постнатальний результат (КПР) - операція або серія операцій, постопераційна серцево-судинна захворюваність. Віддалені наслідки антенатальних змін з'ясовано шляхом телефонного опитування матерів через 6 і 12 міс після пологів. У випадках перинатальних втрат вивчено патоморфологічний діагноз. З 55 випадків з антенатально виявленими кардіальним аномаліями несприятливі ЗПР були у 25 дітей. Критичні гемодинамічні порушення, які вимагали ургентних кардіохірургічних втручань, були у 7/57 дітей. Виявлено аномалії, що асоціювалися з несприятливими ЗПР, несприятливими КПР, а також зі сприятливим КПР після оперативного лікування, сприятливими КПР без операції на тлі кардіоваскулярної симптоматики після народження, а також ехографічні особливості, за яких були сприятливі КПР без операції за відсутності кардіоваскулярної симптоматики після народження. Загальна частота несприятливих результатів (ЗПР і КПР з тяжкою післяопераційною захворюваністю) склала 54,6 %. Сприятливі КПР з повною реабілітацією після проведеного оперативного лікування були в 12/55 випадках. Сприятливі КПР без операції з наявністю кардіоваскулярної симптоматики після народження та спонтанним регресом на тлі медикаментозної терапії спостерігалися у 5/55 пацієнтів. У 6/55 дітей з антенатальними ехографічними особливостями була відсутня кардіоваскулярна симптоматика після народження, і діти не потребували лікування. У 20 випадках зміни зображень головних артерій плода наприкінці III триместру (змінена форма висхідної частини, перешийка або дуги аорти, а також легеневого стовбура) не супроводжувалися клінічними або гемодинамічними порушеннями після народження. Серед 54 новонароджених, які вижили за наявності ВВС, виявлених після народження, найбільшу питому вагу мали діти з персистуючим фетальним кровообігом (11/54), а також з дефектом вторинної міжпередсердної перетинки (25/54). За наявності аномального дренажу легеневих вен у 3/6 випадках ЗПР були несприятливими. У діагностиці всіх типів кардіальних аномалій антенатальні ехокардіографічні дослідження мали низьку чутливість (від 8 до 50 %) за високій специфічності (93 - 100 %), при цьому найбільш низькою була чутливість у діагностиці аномалій, що мають клінічну маніфестацію на 4 - 14-у добу (дуктус-залежних із забезпеченням через відкриту артеріальну протоку легеневого або системного кровообігу), а також ВВС з маніфестацією після 4-го міс життя.

 Наукова періодика України 

---

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"