Підкреслено, що за умов "техногенного" суспільства людина відчуває власну захищеність лише за умов постійного контролю за оточуючим її світом. Але культурний прогрес людства не забезпечує вирішення важливих духовних проблем, які залишаються таємницями, не досяжними для раціонального мислення. З усвідомленням означеної проблеми пов'язане нове звернення до феномену віри. Наголошно, що у світовій філософії існує тенденція розмежування знання і віри за критерієм раціональності. Насправді, принципової суперечності між вірою і знанням немає, а існує тісний причинно-наслідковий зв'язок. Знання виступає в якості і цілі, і наслідку віри, оскільки сама віра народжується у процесі відношень суб'єкта і об'єкта. Змістом віри є довіра до буття як пізнавального процесу. Отже, віра є протилежністю не знанню, а науковому доведенню. "Механізм" віри постає як спрямованість суб'єкта на об'єкт, як самозречення суб'єкта. Раціональне мислення здатне оперувати лише одиничним. Ціле ж, будучи за своєю природою трансцендентним, досяжне виключно вірі. Саме віра спрямована на Абсолютну ' реальність. Диво, як явище невідоме з точки зору кінцевих причин є шляхом до ірраціонального способу отримання знання - одкровення. Одкровення, як результат дії віри не має жодних переваг щодо даних науки. Віра і знання - різняться між собою, але в самій людині вони зустрічаються, частково доповнюючи один одного.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"