Колінний суглоб (КС) оточують різноманітні кістоподібні утворення (КПУ) - бурси, які у нормі клінічно не проявляються. Усі синовіальні порожнини, до яких, зокрема, належать КС та бурси, які оточують КС, містять синовіальну рідину (СР). СР є ультрафільтратом плазми крові і складається із білків та інтерстиціальної рідини. У літературі описано бурси, що оточують КС, висвітлено ультразвукову класифікацію кіст Бейкера залежно від стадії перебігу, яка запропонована І. М. Даниловою, та класифікація кістозного переродження меніска, але відсутня інформація щодо патофізіологічних та гістохімічних змін, які відбуваються у КПУ ділянки КС, а також відсутня патофізіологічна модель КПУ ділянки КС, яка б відображала природу даного захворювання з точки зору фізико-біохімічних процесів. У травматологічному відділенні клініки ушкоджень Військово-медичного клінічного центру Північного регіону з початку 2016 р. під спостереженням знаходилось 15 пацієнтів із клінічної картиною КПУ ділянки КС, що підтверджено за допомогою інструментальних методів обстежень: ультразвуковим дослідженням (УЗД), магнітно-резонансною томографією (МРТ) та спіральною комп'ютерною артрографією (СКТА) КС. Із них литково-напівперетинчастий бурсит спостерігався у 9-ти пацієнтів, кісти менісків - у 5-ти пацієнтів, бурсит переднього відділу КС - в 1 пацієнта. Серед пацієнтів 11 чоловіків та 4 жінки. Середній вік пацієнтів становив 43,5 року. Об'єктом дослідження були КПУ ділянки КС. Усім хворим із КПУ проводили комплексне інструментальне обстеження, яке включало УЗД, СКТА, МРТ, вимірювання внутрішньосуглобового та внутрішньокістозного тисків за допомогою контактного манометра фірми Stryker та надалі і діагностично-лікувальної артроскопії. На основі одержаних даних УЗД проводився розподіл хворих на 4 групи, що базується на відсотковому відношенню внутрішньопросвітних нашарувань (включень) до загального просвіту КПУ, що надало змогу сформувати нову класифікацію КПУ ділянки КС для вибору того чи іншого методу лікування. Для формування та прогресування КПУ має значення підвищений тиск, який становить у середньому 29 мм рт.ст. у положенні згинання та до 58,4 мм рт.ст. у положенні розгинання. Виходячи із попередніх даних, критичним показником тиску, за якого може настати розрив кісти Бейкера, є тиск більше 60 мм рт.ст. Зазвичай таке ускладнення виникає у разі тривалого існування кісти, коли тривала адсорбція білкових молекул на стінці кісти призводить до адсорбційного зниження міцності та зниження поверхневого натягу - ефект Ребіндера. Висновки: враховуючи дані біохімічних процесів, УЗД та ендоскопії кіст Бейкера на різних стадіях, встановлено, що сама стінка кісти не потовщується, а відбувається пристінкове нашарування білкових молекул із формуванням глобул, які і формують так звану псевдостінку. У подальшому ці нашарування починають формувати перетинки між протилежними стінки, ущільнюватись, що призводить до камерності КПУ. На пізніх стадіях дані нашарування переважають над просвітом КПУ. Запропонована класифікація заснована на визначенні відсотокового відношення внутрішньопросвітних нашарувань до загального просвіту КПУ у двох зрізах та відображає основні морфологічні зміни, що надає змогу визначити оптимальний метод лікування даного КПУ та широкого практичного використання у травматології та ортопедії.

• Бур'янов Олександр Анатолійович (медичні науки)
• Клапчук Юрій Вікторович (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"