Метастатичне ураження кісток є тяжким ускладненням онкологічної хвороби. Метастази в кістки виявляються у 17 - 50 % хворих із солідними злоякісними пухлинами та є третьою за частотою локалізацією після метастатичного ураження легень і печінки. Основними клінічними проявами метастатичного ураження кісток є біль, патологічні переломи, що виникають у 8 - 30 % випадків, компресія спинного мозку та гіперкальціємія, що значною мірою визначає тяжкість стану хворого, а в ряді випадків є причиною летальності. Вибір методики остеосинтезу за метастатичного ураження довгих кісток кінцівок є актуальним у зв'язку з тим, що потрібна надійна фіксація відламків кістки, тому що в більшості випадків зрощення кістки не відбувається. Проведено біомеханічне дослідження з випробуванням на міцність і жорсткість нативної моделі стегнової кістки з наявним порожнистим дефектом у проксимальному її відділі трьома різними варіантами металофіксаторів: проксимальним стегновим стрижнем (СС), накістковою пластиною (НП) та апаратом зовнішньої фіксації Костюка. Порівнюючи показники напружень на фрагментах моделі стегнової кістки між собою, слід відмітити, що у разі застосування апарата зовнішньої фіксації Костюка спостерігається зростання значень напружень майже удвічі у порівнянні зі значеннями за застосування проксимального СС та НП. Значення напружень на кістці за умов застосування апарата зовнішньої фіксації перевищують поріг міцності кортикальної тканини. Показники напружень на елементах фіксації зростають майже у 9 разів у разі застосування апарата зовнішньої фіксації Костюка у порівнянні із значеннями за умов застосування проксимального СС та утричі за використання НП. Значення напружень на металевих конструкціях у разі застосування апарата зовнішньої фіксації Костюка не перевищують поріг їх міцності. Порівнюючи одержані показники переміщень цілком усієї моделі стегнової кістки, тобто проксимального її відділу відносно закріпленого дистального відділу, можна спостерігати майже рівнозначні показники у разі застосування проксимального СС та НП. Показники переміщень за застосування апарата зовнішньої фіксації Костюка майже удвічі вище, ніж у разі застосування проксимального СС та НП. В усіх варіантах фіксації відбувається перерозподіл навантаження на металеві конструкції фіксаторів, тобто основну функцію утримання несе на собі фіксатор, тим самим розвантажуючи саме кістку та ділянку її перелому. В результаті експериментального дослідження встановлено, що більш надійну фіксацію уламків забезпечують проксимальний СС та НП. Апарат зовнішньої фіксації Костюка за даних умов справляється з поставленим завданням гірше. Відбувається значна деформація стрижнів апарата зі зминанням кістки у ділянці перелому та збільшенням рухливості відламків. Дані експериментального дослідження можуть бути розглянуті як варіант вибору методики остеосинтезу у хворих із метастатичним ураженням кісток кінцівок.

• Лазарев Ігор Альбертович (медичні науки)
• Проценко Володимир Вікторович (медичні науки)
• Проценко Володимир Васильович (юридичні науки)
• Проценко Вікторія Валентинівна (філософські науки)
• Проценко Вікторія Володимирівна (історичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"