Вперше створено цілісну картину розвитку станкового портрету в живописі Харкова ХХ — ХХІ ст., виявлено його художньо-стилістичні особливості. Встановлено етапи розвитку станкового малярського портрету Харкова XX ст.: перша третина XX ст., друга третина XX ст., остання третина XX ст., у світлі прогностичного дослідження - початок XXI ст. Магістральні лінії класифіковано як традиційні, засновані на реалізмі рєпінського спрямування та альтернативні, що віддзеркалюють художню лексику авангарду. Виявлено техніко-технологічні особливості станкового портрету Харкова і зміни пластичної мови під впливом історико-політичних подій. Визначено, що традиції реалістичного станкового портрету в харківському малярстві закладено в XIX ст. й утвердилися на зламі ХІХ — ХХ ст., що пов'язано з розвитком мистецької освіти та впливом художніх принципів Санкт-Петербурзької Імператорської академії мистецтв (СПІАМ) (майстерня І. Рєпіна). Розкрито особливості творчості портретистів, які внесли найсуттєвіший вклад у збереження традиції та найяскравіших носіїв новацій. На основі аналізу портретних творів нової генерації митців Харкова початку XXI ст. окреслено постмодерністську парадигму розвитку, зокрема, у напряму «ігрового» портрету. Виявлено стійкі риси харківського станкового портрету як самобутнього явища в українському малярстві, що базується на поєднанні новітніх здобутків та реалістичних засад рєпінської портретної школи.

• Пономаренко Максим Володимирович (хімічні науки)
• Пономаренко Марина Валентинівна (мистецтвознавство)
• Пономаренко Марина Василівна (економічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"