Досліджено колоративи як особливий семантико-стилістичний шар лексики та їх можливі класифікації, запропоновані різними філологами. Розглянуто відносно нові для лінгвістики поняття кваліа та гештальт. Колоративи в українській і німецькій поезії, а також у стійких словосполученнях можуть набувати експліцитних та імпліцитних значень. Проаналізовано функції назв кольорів у фразеологізмах, стійких словосполученнях і поезії та з'ясовано, яким чином це пов'язано з лігнвокультурними особливостями. В літературі зустрічаються випадки оказіонального вживання колоративів, які розширюють сематничну сполучуваність слів і демонструють суб'єктивне сприйняття певного кольору авторам твору. Встановлено, що колоративи можуть передавати не лише зовнішні ознаки, а й дії, внутрішні стани людини, почуття, надавати емоційно-експресивного змісту, визначати загальний настрій твору, підкреслювати головні моменти, уніфікувати або урізноманітнювати набір художніх засобів, виявляти зсатність до нетипової сполучуваності лексем, створювати ряд асоціацій. Завдяки такому широкому спектру функції колоративи використовуються для створення метафор, антитез, паралелізмів, але найчастіше виступають епітетами.

 Наукова періодика України 

---

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"