Розглянуто проблему взаємозв'язку мови та мовлення, яка завжди становила значний інтерес для філософів та мовознавців оскільки перша - немислима без останньої, а відтак мова та думка - нероздільні. Хоча питання взаємозв'язку мови та думки вивчалося багатьма лінгвістами, загально прийнятого підходу до визначення проблеми їх взаємозалежності та взаємопроникнення не існує. Один підхід розглядає "мову як думку, а думку як мову" (М. Мюллер), а другий, що є об'єктом фокусу роботи, покладається на визначення відмінностей між ними не дивлячись на те, що за цього підходу мова та думка розглядаються такими, що утворюють єдине органічне ціле. Розглянуто ряд статей видатних лінгвістів, що стосуються актуалізації думки. Розглянуто та проаналізовано питання взаємозв'язків типу "мова - досвід" та "мова - культура", а також їх відношення до предмету роботи. Відношення типу "мова - досвід" має неабияке значення, оскільки досвід є основою формування знань, а отже, культури та слів, що входять до складу класів мови. Оскільки кожне слово входить до певного класу мови, його значення певним чином стосується досвіду, який цей клас позначає. Назва класу також загальна та стосується всіх його складових. Нагромаджені знання та досвід передаються за допомогою слів: шляхом актуалізації одиницями мови. Досвід та знання повністю актуалізуються у корпусі слів тоді, коли вони сполучаються з іншими словами та формують смислові повнозначні конструкти, що перетворює мову у засіб комунікації. Оскільки комунікація може набувати вербальної та невербальної форми, вона - нерівнозначна мові. Однак, мова та комунікація мають ряд спільних рис, описаних у роботі.

 Наукова періодика України 

---

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"