Мета роботи - проаналізувати динаміку структурно-функціональних параметрів міокарда, показників варіабельності серцевого ритму (ВСР) у хворих з інфарктом міокарда (ІМ) з елевацією сегмента ST (ST elevation myocardial infarction і STEMI) залежно від поліморфізму A1166С гена ATIIR1. Обстежено 87 пацієнтів зі STEMI, з них 70 (80 %) чоловіків і 17 (20 %) жінок, віком у середньому (58,94 +- 10,16) року. Хворих госпіталізували в ДУ "Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України" протягом перших трьох діб STEMI після проведення селективної коронарографії зі стентуванням інфаркт-залежної артерії. Повторно, через 6 міс спостереження, звернулося 57 пацієнтів. Алельний поліморфізм A1166C гена ATIIR1 досліджували за допомогою методу полімеразної ланцюгової реакції в реальному часі, показники ВСР - за допомогою холтерівського 24-годинного моніторування, морфофункціональні показники - за допомогою ультразвукового дослідження. У носіїв генотипів AC і CC у порівнянні з носіями генотипу AA на 1-шу - 3-тю добу STEMI виявляли більший кінцеводіастолічний діаметр (КДД) лівого шлуночка (ЛШ) (p = 0,004), кінцевосистолічний діаметр (КСД) ЛШ (p = 0,043), масу міокарда ЛШ (ММЛШ) (p = 0,041), частоту регургітації на мітральному клапані (p = 0,028), а також тенденцію до збільшення кінцеводіастолічного обієму (КДО) ЛШ (p = 0,089), що свідчить про несприятливу структуру раннього післяінфарктного ремоделювання міокарда. Через 6 міс у пацієнтів і носіїв генотипів AC і CC у порівнянні з носіями генотипу AA визначалася тенденція до вищих показників КДД ЛШ (p = 0,083), розмірів лівого передсердя (p = 0,091), ММЛШ (p = 0,081). За порівняння ехокардіографічних показників, одержаних у гострий період STEMI та через 6 міс після події, у групах з генотипами AA та AC і CC спостерігалося статистично значуще збільшення або тенденція до підвищення КДО ЛШ (p = 0,06; p = 0,034), КДД ЛШ (p = 0,057; p = 0,01), фракції викиду (ФВ) ЛШ (p = 0,037; p = 0,07). Оцінка показників ВСР залежно від поліморфних варіантів гена ATIIR1 через 6 міс після STEMI показала, що у пацієнтів і носіїв генотипів AC і CC у порівнянні з носіями генотипу AA спостерігається статистично значуще нижче значення SDNN (p = 0,049), зниження HF (p = 0,053), а у пацієнтів з генотипами AC і CC - збільшення LF (p = 0,069) та відношення LF/HF (p = 0,046). Висновки: у носіїв генотипів AC і CC у порівнянні з пацієнтами з генотипом AA гена ATIIR1 бульш суттєво збільшуються розміри та об'єм порожнини ЛШ, діаметр лівого передсердя, ММЛШ у гострий період STEMI. Через 6 міс після події в обох групах спостерігалися дилатація порожнини ЛШ та підвищення ФВ ЛШ, що свідчить про зіставний варіант динаміки компенсації згідно із законом Франка - Старлінга. У пацієнтів зі STEMI з генотипами AC і CC у порівнянні з пацієнтами з генотипом AA несприятлива структура ремоделювання міокарда ЛШ асоціюється з більш вираженим симпатовагусним дисбалансом.

• Петюніна Ольга Вячеславівна (медичні науки)
• Копиця Микола Павлович (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"