Мета роботи - дослідити методику побудови тривимірної функції розподілу мас надр усередині Землі та її похідних, узгоджену з параметрами гравітаційного поля планети до четвертого порядку включно. За побудованою таким способом функцією розподілу мас зробити інтерпретацію особливостей внутрішньої будови еліпсоїдальної планети. На основі створеного початкового наближення функції, яке включає референцну модель густини, вибудовуються подальші уточнення. Використовуючи стоксові постійні до другого порядку включно, подаємо наступне наближення, яке надалі приймаємо як нульове. При цьому використання стоксових постійних до четвертого порядку включно призводить до розв'язування систем рівнянь. Встановлено, що долучення однієї тотожності призводить до однозначності розв'язку. Винятком є одна система зі стоксовими постійними c40, c42, c44. Зауважимо, що процес обчислень є контрольованим, оскільки степеневі моменти похідних густини зводяться до величин, що враховують значення густини на поверхні еліпсоїда. На відміну від моделі другого порядку, яка описує грубі глобальні неоднорідності, отримана функція розподілу надає детальнішу картину розміщення аномалій густини (відхилення тривимірної функції від усередненої по сфері - "ізоденс"). Аналіз карт на різних глибинах 2891 км (ядро-мантія) і 5150 км (внутрішнє-зовнішнє ядро) надає можливість зробити попередні висновки про глобальний перерозподіл мас за рахунок обертової складової сили тяжіння по всьому радіусу, а також за рахунок горизонтальних компонент градієнта густини. Цей факт є особливо помітним для екваторіальних областей. Навпаки, в полярних частинах Землі спостерігається мінімум такого відхилення, що також має своє пояснення: величина сили обертання зменшується у разі зміщення до полюса. Побудована за допомогою запропонованого методу функція розподілу мас більш детально описує картину розподілу мас. Особливий інтерес становлять картосхеми компонент градієнта аномалій густини, а саме компонента, що співпадає з віссю Oz - для верхньої частини оболонки вона є від'ємною, для нижньої - додатньою. Це означає, що вектор градієнта є напрямленим в сторону центра мас. Характер значень для двох інших компонент є різним і за знаком так і за величиною та залежить від точки розміщення. Сукупний розгляд і врахування всіх величин надає можливість повнішої інтерпретації процесів усередині Землі. На відміну від традиційного підходу зміни для похідних густини однієї змінної (глибини), отриманих із рівняння Адамса - Вільямса, зроблено спробу одержати похідні за декартовими координатами. Використання в описаному методі параметрів гравітаційного поля до четвертого порядку включно збільшує порядок апроксимації функції розподілу мас трьох змінних із двох до шести, а її похідних - до п'яти. При цьому, на відміну від традиційної методики, визначаючим тут є побудова похідних, з яких відтворюється функція розподілу мас і використання геофізичної інформації, що акумульована в реферецній моделі PREM.

 Наукова періодика України 

---

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"