Розглянуто сутнісні ознаки сільського розвитку як багатовекторного процесу, що передбачає не тільки економічне зростання у сільській місцевості, а й вимагає його адаптації до людської поведінки, соціальної та політичної структури сільських спільнот та їх залученості у процеси розвитку, відображає системні позитивні зміни на селі, що ініціюються знизу і підтримуються згори. У такому розумінні сільського розвитку інклюзивність є притаманною йому ознакою. Показано, що становлення поняття "інклюзивний сільський розвиток" відбувалось у процесі збагачення і конкретизації стосовно сільського сектора суспільства теоретичних концепцій сталого розвитку, інклюзивного зростання та інклюзивного розвитку. Ним визначається такий розвиток, результатом якого є створення сільським жителям умов для: використання в господарській діяльності землі та інших місцевих ресурсів; адекватного розподілу результатів економічного зростання в сільському господарстві та інших галузях сільської економіки; участі в суспільному і громадському житті для згуртування громад і дотримання прав людини. Такий розвиток веде до скорочення бідності, подолання економічного, соціального та політичного вилучення людей, які мешкають у сільській місцевості. Зазначено, що забезпечення інклюзивного розвитку є функцією державного регулювання національного господарства. Для її виконання в Україні необхідно насамперед забезпечити імплементацію в нормативно-правову базу глобальних Цілей сталого розвитку та завдань щодо їх досягнення шляхом ухвалення закону про Стратегію сталого розвитку до 2030 р., а в частині інклюзивного сільського розвитку - також закону про основні засади державної аграрної політики та державної політики сільського розвитку.

• Бородіна Олена Миколаївна (1959–) (економічні науки)
• Прокопа Ігор Васильович (економічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"