Гострий епідидиміт (ГЕ) - поширене інфекційне захворювання невизначеної етіології близько в 30 % випадків з протоколами лікування на основі досліджень, опублікованих понад 15 років тому назад. Бактеріальний початковий механізм поширення через урогенітальний тракт є найбільш частим етіологічним фактором виникнення ГЕ. В групі дорослих основним збудником є Chlamidia trachomatis. Діагностика епідидиміту завжди грунтується на вивченні анамнезу, клінічних симптомах та лабораторних даних. Сучасні дані вказують, що сексуально активних пацієнтів з ГЕ слід обстежувати для виявлення збудників інфекцій, що передаються статевим шляхом (незалежно від віку хворого). Додаткові лабораторні дослідження та ультразвукову візуалізацію можна використати для проведення диференціальної діагностики. Хоча нині немає науково доведених рекомендацій з антимікробної терапії, понад 85 % бактеріальних штамів, що стали причиною ГЕ, були чутливими до фторхінолонів та цефалоспоринів 3-го покоління. Наведено сучасні дані про визначення, епідеміології, діагностику та терапію ГЕ. Пацієнти з ГЕ повинні отримувати відповідний діагностичний комплекс та антимікробну терапію для безпечного консервативного лікування.

• Головко Сергій Вікторович (медичні науки)
• Головко Сергій Володимирович (медичні науки)
• Литвинець Євген Антонович (медичні науки)
• Балабаник Василь Романович (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"