Прееклампсія (ПЕ) - основна причина материнської і перинатальної захворюваності та смертності. Згідно з сучасними дослідженнями, ПЕ може виявлятись у двох фенотипічних варіантах: із ранньою (до 34 тиж вагітності) та пізньою (після 34 тиж вагітності) маніфестацією. Хоча діагностичні критерії однакові в кожному з цих варіантів, вони характеризуються різними клінічними ознаками, мають різні перинатальні наслідки й ускладнення материнського організму. В межах концепції персоналізованої медицини майбутні напрями досліджень прогнозування та профілактики ПЕ мають грунтуватися на виявленні й уточненні підтипів ПЕ з урахуванням материнських характеристик та клінічного перебігу вагітності. Мета роботи - визначення частоти ПЕ з ранньою (до 34 тиж вагітності) та пізньою (після 34 тиж вагітності) маніфестацією у пацієнток пологового відділення Львівської обласної клінічної лікарні й аналіз чинників ризику та перинатальних наслідків, характерних для різних підтипів ПЕ. У дослідження було включено 300 вагітних віком 16 - 43 роки з одноплідною вагітністю. Їх було розподілено на 3 групи: вагітні з раннім початком ПЕ, вагітні з пізнім початком ПЕ та контрольна група. Діагноз ПЕ ставили відповідно до критеріїв International Society for the Study of Hypertension in Pregnancy. Маніфестацію ознак ПЕ від 20 тиж 0 днів до 33 тиж 6 днів визначали як ранній початок ПЕ, пізнім початком вважали появу характерних симптомів після 34 тиж вагітності. Виявлено, що такі чинники ризику, як вік понад 35 років, прегестаційний індекс маси тіла більше 25, куріння під час вагітності суттєво збільшують ризик виникнення ПЕ. Деякі чинники ризику - перша вагітність, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет - мають виражену асоціацію з певними підтипами ПЕ. Наприклад, пізній початок ПЕ характерний для молодих жінок (віком до 20 років) з першою вагітністю, а також вагітних із цукровим діабетом, тоді як, пацієнтки із артеріальною гіпертензію, природженими аномаліями розвитку плода мали більш високий ризик виникнення раннього початку ПЕ. Негативні перинатальні наслідки частіше спостерігались у групі з раннім початком ПЕ. Так, показники антенатальної, неонатальної та перинатальної смертності були значно вищими у групі з раннім початком ПЕ, ніж у групі із пізнім початком ПЕ. Частота шпиталізації у відділення реанімації новонароджених і тяжкої захворюваності новонароджених була значно вищою у дітей, народжених матерями з ранньою маніфестацією ПЕ. Висновки: рання ПЕ - найважчий клінічний варіант перебігу захворювання, який асоціюється із затримкою росту плода, часто завершується індукованими передчасними пологами і призводить до гірших перинатальних наслідків. Виникнення ранньої ПЕ може бути зумовлене порушенням інвазії трофобласта, незавершеною трансформацією спіральних артерій, а також раннім виникненням дисфункції плаценти, що призводить до гіпоксії тканин плаценти і плода, відсутності компенсаторних механізмів, посилення ендотеліальної дисфункції. Цей підтип ПЕ дебютує рано (в II - на початку III триместру) і призводить до гірших перинатальних наслідків. Пізня прееклампсія виникає у III триместрі вагітності та рідко спричиняє перинатальні втрати.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"