Наведено дані 10-річних спостережень авторів щодо призначення ритуксимабу у разі хронічної хвороби нирок, що була викликана гломерулонефритом, системним червоним вовчаком або васкулітом. 27 дорослих пацієнтів (<$E34~symbol С~6> років, 10 (37 %) чоловіків, 17 (63 %) жінок, тривалість ниркового захворювання становила <$E3,2~symbol С~0,3> року), 2 - із трансплантованою ниркою і 6 дітей одержували ритуксимаб у дозі 1 г двічі з перервою 2 тиж і потім через півроку. Середня доза ритуксимабу становила 2,4 г на курс лікування на одного хворого. 86 % (23) хворих було проведено біопсію, 17 % (4) - двічі, 4 % (1) - тричі, CD20-позитивні клітини в нефробіоптаті визначали 17 пацієнтам (74 %). Перед другим введенням ритуксимабу (через 6 міс після першого введення) проводилось дослідження CD20 у сироватці крові, за наявності будь-якої кількості клітин або збереження активного процесу доза ритуксимабу становила повторно по 1 г двічі. У 3 пацієнтів (11 %) під час введення препарату на <$E2,00~symbol С~0,25> год була алергічна реакція на нього. Для контролю артеріального тиску в гіпертензивних пацієнтів додатково призначали торасемід та моксонідин після введення метилпреднізолону. Супроводжувальна терапія включала призначення інгібіторів ренін-ангіотензин-альдостеронової системи та сечогінні. Для оцінки ефективності терапії ритуксимабом використовували 2 показники: рівень протеїнурії (на початок лікування становив <$E3,7~symbol С~1,0> г/добу) та розрахункову швидкість клубочкової фільтрації (EPI) (на початок лікування - <$E55,50~symbol С~3,33> мл/хв). Загальна ефективність лікування ритуксимабом у досягненні ремісії становила 74 % серед нефрологічних пацієнтів, проте суттєво відрізнялась за різних нозологічних форм: найвища спостерігалась у разі люпус-нефриту (до 80 %), у половини пацієнтів із фокально-сегментарним гломерулосклерозом і мембранозною нефропатією, та абсолютно неефективною терапія була у випадку гранулематозу з поліангіїтом за синдрому Гудпасчера. Прогностична значимість виявлення CD20 у нефробіоптаті для обгрунтування призначення ритуксимабу потребує подальших досліджень, проте їх велика кількість є прогностично несприятливим фактором. Визначення CD20 у крові може бути додатковим інструментом для обгрунтування строків другого/третього введення ритуксимабу.

 Наукова періодика України 

---

Додаткова інформація про автора(ів) публікації:
(cписок формується автоматично, до списку можуть бути включені персоналії з подібними іменами або однофамільці)

• Іванов Дмитро Дмитрович (медичні науки)
• Дядик Олена Олександрівна (медичні науки)
• Ротова Світлана Олексіївна (медичні науки)
• Іванова Марія Дмитрівна (медичні науки)
• Іванова Майя Дмитрівна (психологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"