Теоретично обгрунтовано й експериментально доведено правомірність використання теплового ефекту від гасіння комового вапна та високої лужності середовища для активації хімічних реакцій привнесених з водою модифікаторів (металів) з СаО+Н₂О, що гаситься, і за рахунок цього зниження матеріалу й енергоємності бетонних виробів. Доведено й експериментально підтверджено гіпотезу про те, що "Високий тепловий ефект гідратації вапна можна використовувати, якщо його гасити водними розчинами (емульсіями, суспензіями) активних речовин, енергія міжатомних зв'язків яких більше енергії міжатомних зв'язків молекул СаО і Н₂О". З урахуванням результатів фізико-хімічних досліджень сюїаду та структури новоутворень виявлено посилення ефекту іонізації водних систем після активації та отримано друге новоутворення - арагоніт. Встановлено закономірності впливу концентрації водних розчинів, емульсій і суспензій на їх властивості, режимів гасіння та склад новоутворень гідратного вапна, а також вплив на властивості вапняного каменю, розчинів і бетонів. Правильність наукових обгрунтувань підтверджено даними експериментальних досліджень, проведених за допомогою сучасних методів і апаратів.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"