Вперше досліджено творчість Національного академічного драматичного театру ім. І. Франка як історико-культурну систему, що здатна за кризових політичних умов до самоорганізації та цілеспрямованого розвитку. Висунуто й обгрунтовано концепт поступового обопільного катастрофізму радянської політики та радянського мистецтва, зокрема, його віддзеркалення у діяльності театру ім. І. Франка упродовж 1920 - 1991 рр. та подолання у 1991 - 2001 рр. Вперше виявлено ключові передумови, що були чинниками впливу та вихідною базою розвитку Театру упродовж 1920 - 2001 рр. Визначено основні етапи діяльності Театру. Встановлено їх визначальні характеристики у контексті епохи - як тоталітарної, так і посттоталітарної. Простежено зрушення у творчій спрямованості діяльності трупи в залежності від історико-культурних та ідеологічних особливостей часу. Охарактеризовано значення провідних творчих особистостей як чинника подальшого розвитку Театру. На матеріалі раніше не оприлюднених документів, спогадів, листування комплексно розглянуто проблему ідеологічного тиску влади на культуру та внутрішнього опору мистецтва, що обумовлювалося його здатністю до самозбереження та самовідновлення. Зміст цих понять розглянуто як активну категорію діяльності Театру, що виявляє особливості його художньої та соціокультурної реалізації на різних етапах розвитку. Зосереджено увагу на спроможності національної самоідентифікації театру як художньої системи. Вперше сфокусовано увагу на так званих "підсумкових" мистецьких заходах: ювілеях, гастрольних поїздках колективу.

• Захаревич Михайло Васильович (культурологія)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"