Наведено результати оцінювання діагностичного та прогностичного значення поліморфізму генів Тр53, L-myc, CYP2D6, CYP2C19 за дифузних В-крупноклітинних лімфомах, лімфомах з малих лімфоцитів. Наведено дані клінічного обстеження та молекулярно-генетичного дослідження пацієнтів. Виявлено достовірний вплив клініко-лабораторних показників на розвиток токсичних проявів (зниження рівня тромбоцитів, підвищення рівня креатиніну, лактатдегідрогеназу (ЛДГ), аланін амінотрансферазу (АЛТ) до початку хіміотерапії), а також гематологічної токсичності (зниження рівня тромбоцитів, підвищення рівня ЛДГ) і гепатологічної токсичності (підвищення АЛТ) під час лікування пацієнтів із дифузними В-крупноклітинними лімфомами, лімфомами з малих лімфоцитів. Проаналізовано моделі ген-генної та ген-факторної взаємодії у виникненні ризику розвитку токсичних ефектів (в тому числі - гематологічних, гепатологічних і нефрологічних) під час проведення поліхіміотерапії у пацієнтів з із дифузними В-крупноклітинними лімфомами, лімфомами з малих лімфоцитів. Визначено достовірні прогностичні моделі ризику розвитку токсичних ефектів. Проаналізовано вплив поліморфізму гена L-myc (T3109G) на ризик розвитку гематологічної та негематологічної токсичності під час проведення поліхіміотерапії у пацієнтів із дифузними В-крупноклітинними лімфомами, лімфомами з малих лімфоцитів. Виявлено асоціацію генотипів 3109TG і 3109GG по гену L-myc із підвищенням ризику розвитку нефрологічної токсичності. Поліморфізм гена L-myc (T3109G) у пацієнтів впливав на поширеність пухлинного процесу, ризик розвитку ІІ - IV стадії захворювання, які частіше виявляли у пацієнтів із генотипами 3109TG і 3109GG. Проаналізовано вплив поліморфізму генів CYP2D6*4 (GI934A) та CYP2C19*2 (G681A) на ризик розвитку гематологічної та негематологічної токсичності у пацієнтів із дифузними В-крупноклітинними лімфомами, лімфомами з малих лімфоцитів для оцінювання їх перспективного використання як прогностичних маркерів. Виявлено асоціацію домінантної моделі успадкування по гену CYP2D6*4 із підвищеним ризиком розвитку токсичних ефектів під час проведення курсів поліхіміотерапії у пацієнтів. Ризик розвитку токсичних ефектів зростав у разі наявності у пацієнтів генотипів 1934GA та 1934АА по гену CYP2D6*4 майже в 5 разів, а генотип 1934GG по цьому гену знижував ризик токсичних ефектів. Несприятливі поліморфні варіанти гену CYP2D6*4 асоціювалися з п'ятикратним зростанням ризику гематологічної токсичності, а поширений геномний поліморфний варіант 1934GG по даному гену зменшував ризик токсичних ефектів. Аналіз поліморфізму гена CYP2D6*4 може бути рекомендовано в клінічній практиці для прогнозування гематологічної токсичності. Проаналізовано вплив поліморфних варіантів гену Тр53 (PIN3 ins 16 bp (rs 17878362); С742Т (rs 121912651)) на ризик розвитку гематологічної та негематологічної токсичності під час проведення поліхіміотерапії у пацієнтів із дифузними В-крупноклітинними лімфомами, лімфомами із малих лімфоцитів.

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"