Досліджено художню прозу Ю. Андруховича як територію еротичної осмози на матеріалі романів "Перверзія", "Дванадцять обручів", "Таємниця" та "Лексикон інтимних міст". У процесі аналізу ідей українських і зарубіжних дослідників постмодернізму визначено сутність осмотичності як визначальної риси постмодерністського тексту, що охоплює значно ширші межі, ніж традиційно віднесений до осмотичних феномен інтертекстуальності. Доведено осмотичну природу постмодерністської любові, яка перш за все передбачає перманентне перебування любовного тексту та контексту в постмодерному творі на межі хаосу та космосу, абсолютної впорядкованості й абсолютної анархії, що окреслюється дослідниками-постмодерністами поняттям хаосмосу. Проаналізовано ті грані творчості письменника, що помітно позначені впливом деконструкції. Зазначено, у полі деконструкції, зокрема, у теорії розрізнення (difference), яка передбачає наявність у тексті певних граней, мембран, фільтрів, винятково важливим для розуміння постмодерністського тексту стає поняття осмосу. Зважаючи на феномен постмодерністської чутливості й апологію тілесності в постмодерністській культурі, саме еротичний осмос стає проявленням постмодернізму в цілому, оскільки любов, зокрема, її чуттєва форма Έρως структурує сучасний, за визначенням Ю. Андруховича, "постлюбовний" світ.

• Опришко Наталія Олександрівна (фізичне виховання та спорт)
• Опришко Надія Олександрівна (біологічні науки)
• Опришко Наталя Олексіївна (філологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"