Вивчено основні фактори ризику розвитку післяопераційних венозних тромбозів і розроблено діагностично-лікувальний алгоритм у пацієнтів з плановою хірургічною патологією. Уперше визнано хірургічний стрес як фактор ризику розвитку післяопераційного тромбоемболізму у хворих з плановою хірургічною патологією; включення його у шкалу Сарrіnі J. еt аl. (2012) об'єктивізує систему визначення ризику розвитку венозних тромбоемболічних ускладнень, що дало можливість вперше провести розподіл пацієнтів з плановою хірургічною патологією на групи з високим, помірним і низьким ризиком розвитку післяопераційного венозного тромбозу. Уперше науково доведено, що гіперкоагулятивний синдром, який активується на периопераційному етапі хірургічного втручання, досягаючи максимального рівня на 2 - 3 годину раннього післяопераційного періоду на фоні активації агрегаційних властивостей крові та депресії протизгортальної системи, що створює умови для формування тромба, є фактором ризику розвитку післяопераційного тромбозу. Уперше показано, що неспецифічна дисплазія сполучної тканини є фактором ризику розвитку післяопераційного тромбозу, яка характеризується високим рівнем ендотеліальної дисфункції та підвищеним рівнем факторів згортальної системи крові, які значно активуються за умови оперативного втручання. Запропоновано удосконалений спосіб тромбопрофілактики для пацієнтів з плановою хірургічною патологією, при якому призначення нефракціонованого гепарину, який переважно впливає на ІІа фактор (тромбін - фібриноген) гемокоагуляційного каскаду, після закінчення оперативного втручання парентеральним шляхом, є складовою схеми тромбопрофілактики низькомолекулярними гепаринами, які впливають на Ха фактор гемокоагуляційного каскаду.

• Ненашко Інна Анатоліївна (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"