Висвітлено ретроспективу "Укрхудожпрому" у контексті творчого досвіду, духовної культури українців. Розкрито питання етнічної самобутності, історії, сьогодення та майбутнього українських художніх промислів у побуті та мистцетві як складової формування зацікавлення та підтримки суспільства. Зазначено, що у XX ст. держава відігравала значну роль у розвитку художньої промисловості у регіонах, що були осередками традиційного українського мистецтва: на базі колишніх "артілей", виросли навчальні центри, випускники яких стали надійним резервом кадрів для потужних виробничо-творчих об'єднань з експериментальними лабораторіями, виробничими цехами та філіями з новітньою для первого періоду спеціальною технікою. Показано, що все це сприяло успішному запровадженню кращих здобутків традиційного мистецтва у масове серійне виробництво. Увагу приділено питанням розвитку ткацтва, килимарства, вишивки, різьбярства, кераміки, скла та порцеляни, ювелірної справи та ковальства.

• Варивончик Анастасія Віталіївна (1972–) (культурологія)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"