Наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення науково-практичної проблеми, яке полягає у поглибленому вивченні особливостей перебігу хронічного гепатиту С (ХГС) у хворих на цукровий діабет 2 типу (ЦД-2), на підставі одержаних даних щодо взаємозв’язків між клінікою, біохімічними показниками, показниками вуглеводного обміну, маркерами автоімунної агресії, дисбалансу цитокінової системи та вірусним навантаженням. Установлено, що поєднання ХГС і ЦД-2 типу характеризується їх взаємообтяжувальним впливом з високою частотою тяжких форм ЦД-2 типу та більш швидким зниженням секреції С-пептиду порівняно з неінфікованими шляхом ініціації автоімунних процесів, спрямованих до β-клітин підшлункової залози. У хворих з поєднанням ХГС та ЦД-2 типу в 2 рази частіше виявлено стадії фіброзу печінки F3- F4, ніж у хворих на ХГС без ЦД-2. Встановлено залежність ступеня фіброзу печінки у хворих на ХГС, поєднаний з ЦД-2 від трофологічного статусу (r=0,47; р<0,05). Виявлено, що поєднання ЦД-2 і ХГС збільшує частоту стеатозу печінки S 2-3 (ϰ²=4,8; р<0,05). Запропоновано й обгрунтовано доцільність додаткового одночасного введення адеметіоніну й урсодезоксихолевої кислоти до стандартної противірусної терапії ХГС, що зменшує частоту та тяжкість небажаних явищ (р<0,05), чим підвищує ефективність лікування хворих з предикторами негативної вірусологічної відповіді. На основі одержаних результатів розроблено патогенетичну схему оцінювання ризику розвитку та прогресування порушень вуглеводного обміну у хворих на ХГС з визначенням механізмів формування інсулінової недостатності.

• Дербак Марія Антонівна (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"