Найбільші міста мають значний соціально-економічний і культурний вплив, який поширюється не лише на навколишній регіон, а й виходить за його межі. Можна очікувати, що модель репродуктивної поведінки їх мешканців буде поширюватися і в інших населених пунктах. Тому вивчення детальних показників народжуваності та дослідження особливостей трансформації моделі народжуваності у таких містах є актуальним. До того ж, із часу попередньої публікації на цю тему відбулися певні зміни, які вимагають пояснення. Мета статті - з'ясувати сучасні особливості динаміки та структурних характеристик народжуваності в шести містах України: Дніпрі, Донецьку, Києві, Львові, Одесі, Харкові та порівняти їх з аналогічними показниками решти населення відповідних регіонів. Наукова новизна роботи полягає в тому, що уперше здійснено порівняння народжуваності у великих містах із показниками народжуваності решти населення, зокрема міського, відповідних адміністративних одиниць. Використано методи статистики населення, а саме: розрахунок і аналіз демографічних показників, графічний і табличний методи. Приділено окрему увагу зростанню народжуваності в Києві в останні роки, як через відмінну від інших регіонів тенденцію, так і доступність детальніших даних, зокрема за черговістю народження дитини. Після 2014 р. у найбільших містах України, за винятком Києва, розпочалося нове зниження народжуваності. Протилежна динаміка в Києві зумовлена як заниженою поточною оцінкою чисельності населення, так і поширенням із 2016 р. практики реєстрації дітонародження в медичних закладах. В обох випадках це означає реєстрацію народжень у Києві жінками, які не зареєстровані як мешканки міста. Відповідно й навпаки: регіони, звідки прибули ці жінки, мають завищену оцінку чисельності населення й, отже занижену народжуваність. Виокремлено народження жінками за регіоном прибуття не є можливим. Із урахуванням оцінки фактичної чисельності населення Києва показник сумарної народжуваності у 2018 р. повинен становити близько 1,2 - 1,3, а не 1,53 дитини на жінку. Такий результат наближає до відповідних показників інших метрополісів України: від 0,95 у Харкові до 1,24 в Одесі в 2018 р. В усіх метрополісах, як і в Україні в цілому, триває тенденція зростання середнього віку матері при народженні, відповідно трансформується розподіл народжуваності за віком матері. Дослідження структури народжуваності за віком матері показало, що повіковий профіль народжуванос ті у найбільших містах України із лагом у близько півтора десятиліття повторюється в решті міських поселень. Це підтверджує гіпотезу про розповсюдження моделі репродуктивної поведінки мешканців метрополісів на решту населення України. Показано, що зростання народжуваності в Києві відбувається за рахунок перших народжень на тлі зростання середнього віку матері при народженні першої дитини. При цьому частка народжень дітей більш високих порядків народження в Києві не зростає. Здійснено порівняння з народжуваністю в найбільших містах деяких країн. Показано, що за умов уже досягнутої низької народжуваності її рівень у метрополісі може бути як нижчим, так і вищим від народжуваності у регіоні, хоча в більшості випадків можна бачити нижчу або близьку народжуваність. Натомість у країнах, які ще зберігають традиції багатодітності, мешканці метрополісів мають нижчу народжуваність.

 Наукова періодика України 

---

Додаткова інформація про автора(ів) публікації:
(cписок формується автоматично, до списку можуть бути включені персоналії з подібними іменами або однофамільці)

• Шевчук Павло Євгенович (економічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"