Розглянуто поняття примусової гідратації і надмірної примусової гідратації. Акцентовано увагу на тому, що примусова надмірна гідратація має доказову базу в покращанні якості життя в зневоднених осіб. За нормоволемії доказових даних про підвищення якості і подовження тривалості життя у разі застосування примусової надмірної гідратації немає. Розглянуто питання примусової гідратації у разі хронічної хвороби нирок (ХХН). Проаналізовано 3 рандомізовані клінічні дослідження, в яких пацієнти з ХХН 1 - 5-ї стадій одержували примусову гідратацію. Результати досліджень свідчать про можливу ефективність примусової гідратації при ХХН 1-ї та 2-ї стадій, що відмічається у пацієнтів із нормальним або підвищеним функціональним нирковим резервом. У разі ХХН 3-ї стадії примусова гідратація не показала переваг, а за ХХН 4-ї та 5-ї стадій примусова гідратація призводила до більшої втрати функції нирок. Узагальнюючи наведені дані, автори дійшли висновку, що здоровим особам, імовірно, доцільно вживати ту кількість рідини, що забезпечує фізіологічний діурез 1,2 - 1,8 л і нормоосмолярність сечі. Примусова гідратація нерідко є надмірною. Примусова надмірна гідратація, можливо, не сприяє здоровому образу життя. Примусова гідратація стає примусовою надмірною гідратацією у разі зниження функції нирок. Імовірно, переваги примусової гідратації втрачаються при ХХН із прогресуванням втрати функції нирок. Ефект примусової гідратації протягом 12 міс може бути позитивним у разі ХХН 1-ї та 2-ї стадій із нормальним функціональним нирковим резервом. Примусова гідратація, імовірно, недоцільна за ХХН 3 - 5-ї стадії.

• Іванов Дмитро Дмитрович (медичні науки)
• Іванова Марія Дмитрівна (медичні науки)
• Іванова Майя Дмитрівна (психологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"