Висвітлено одну з найбільш фундаментальних і до сих пір не досліджених проблем у галузі гуманітарних наук України, переосмислено підхід до матеріалу дослідження. Замість заснованого на методології дослідження світського мистецтва традиційного аналізу, що спрощує семантику зразків кращих літургійних творів видатних композиторів, а також підтвердження їх цінності виключно представленням у світському виконавстві, запропоновано протилежний підхід. Він заснований на прийнятті закономірностей і тенденцій церковного життя традиційного суспільства (іманентна якість відповідного періоду) домінуючими якостями культури, а також усвідомленні взаємозв'язку богослужбової музичної культури з фундаментальними сферами суспільного буття. Аналіз динаміки процесу переходу від окремих досліджень 1920 - 1980-х рр. до диференціації проблемних і тематичних напрямів у дослідженнях 1990-х і наступних десятиліть показали доцільність такого переосмислення. У процесі побудови контексту, що охоплює більше ста років і різні регіони України, виявлено численні факти, що свідчать про збереження та самовідновлення національних концептів у всіх сферах богослужбово-музичної культури. Основну увагу приділено регіональним традиціям літургійного співу, його носіям і деяким локусам, пов'язаним із певним ідеальним образом такого співу. Встановлено, що в умовах природної полістилістичної ситуації фактор традиційного типу співу (поєднання співу диякона з ансамблем або загальним співом парафіян) був переважаючим. Водночас співвідношення між видами співу регулювалося відповідно до особливостей конкретних локусів. Винятки створені хорами Перемишльського та Київського Софійського кафедральних соборів, які змінили стандарти святкових і повсякденних служб. Вивчено не тільки виконавський і композиційний пласти, а й процеси збереження та відновлення існуючих традицій. Враховано ще один суттєвий фактор: у цей період українські композитори були в основному священиками або керівниками хору одночасно. Виявлено, що первісна апробація їх концепцій відбувалася за місцем служби, а базові рівні системи зберігали свою впливовість. Беручи до уваги резонанс ідеї літургійної єдності, що забезпечувався дослідницькою та популяризаційною діяльністю, її екстраполяція на сфери та рівні богослужбової музичної культури, концентрація в різних інформаційних ядрах демонструє динамічну цілісність самої системи й існування безлічі центрів самовідновлення. Вони також виявили себе в таких важливих тенденціях, як поглиблення виконавських інтерпретацій, посилення уваги композитора до нового виклику - втілення концепції цілісності національного релігійного та ментального світу. Основний масив композиторської творчості спирається на очевидні переваги, які мають регіональні стилістичні моделі. У цих моделях переважали добре відомі елементи, тому мала місце певна генетична структурна детермінація. Таке втілення "церковного Духу" означало введення деяких особливостей регіональних співочих традицій у національний мовний тезаурус. Будь-які чужорідні впливи долалися культурою відповідно до генетичних законів функціонування її системи. Ефективність цих тенденцій забезпечувалася богословською освітою включно з вищим рівнем - науковим вивченням джерел і трансляцією одержаних концепцій для широкої аудиторії. Забезпечено високий відсоток доказовості щодо потужності комунікації між професійним середовищем і суспільством, ефективності професійної діяльності в дидактичній, обрядовій і творчій сферах. Систематизацією всього матеріалу підтверджено цілісність системи української богослужбової музичної культури, незважаючи на державні кордони, історичні відмінності в суспільній ідеології, пріоритети домінуючих конфесій, відмінності в освітньому процесі й особливості інституційної організації. Фронтальне вивчення літургійної культури має стати наступним етапом створення інформативно продуктивної і духовно консолідуючої стратегії суспільного розвитку, заснованої на генетично обумовлених, фундаментальних світоглядних концепціях.

• Костюк Наталія Олександрівна (медичні науки)
• Костюк Наталя Петрівна (філософські науки)
• Костюк Наталія Петрівна (юридичні науки)
• Костюк Наталія Олександрівна (1968–) (мистецтвознавство)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"