Проаналізовано зовнішню культурну політику Італії. Класифіковано підходи до вивчення ролі культурного чинника на національному, регіональному та глобальному рівнях. Встановлено, що зовнішня культурна політика Італійської Республіки впроваджується в рамках функціонування загальнодержавної ініціативи з практичного забезпечення взаємодії всіх інституцій та органів держави, що отримала назву «системо-країна». Наголошено, що головні риси зовнішньої культурної політики Італії обумовлюються багатим культурним капіталом, який вимагає належного управління, захисту та забезпечення. В контексті визначення інструментарію зовнішньої культурної політики Італії окреслено традиційні та інноваційні інструменти зовнішньої культурної політики. На основі аналізу основних напрямів та ролі багатостороннього міжкультурного співробітництва Італії підтверджено тезу про визнання взаємопов’язаності італійської та європейської культурної політики та дипломатії, зокрема в рамках членства Італії в РЄ та ЄС та положення про пріоритетність діяльності Італії у ЮНЕСКО. Обґрунтовано твердження про формування італійської моделі зовнішньої культурної політики, для якої характерна централізація контрольних функцій на рівні МЗС з децентралізацією повноважень глав зовнішньополітичних представництв.

• Глібова Світлана Олександрівна (політичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"