У ході дослідження використано такі методи: порівняльно-історичний - для виявлення рівнів розвитку візуальної структури екранного твору; типологічного аналізу - для систематизації телепрограм на основі загальних ознак і властивостей; аналізу наукової літератури - для формування теоретико-методологічної бази за обраним напрямом дослідження; археографічний - для аналізу кіно- і телесюжетів. На основі аналізу специфічних рис і місця телебачення серед екранних мистецтв з початку існування до 60-х рр. XX ст. зроблено висновок, що з його появою розпочався активний процес розмежування й усвідомлення ролі кожного з комунікативних засобів: театру, радіо, кінематографу, телебачення - у загальній системі масової інформації. Вивчення шляхів усвідомлення природи екрану свідчить, що цей процес був тривалим і дискусійним. Як і будь-яке новаторство, незвичайні технічні прийоми та нестандартні засоби зйомки критики сприймали неоднозначно й водночас їх вдало реалізовували телевізійники. Незважаючи на генетичний взаємозв'язок кіно та телебачення, зазначено такі специфічні риси, що більшою мірою характерні для телебачення: інтимність, симультанність, документальність тощо. На початку XX ст. нові способи зйомки набули особливої популярності в хроніці й документалістиці: навмисне дезорганізується кадр, засвітлюється та "тремтить" зображення, тобто всіма засобами на телебаченні досягається "ефект присутності". Протягом наступних десятиліть певні прийоми фіксації відео посідають місце в телефільмі, де використовують репортажні методи кінозйомки з метою держання фактичної інформації. Усе це свідчить про вплив кінематографу на формування способу фіксації відеоматеріалу. Хоча й незаперечним є факт потужного впливу документалістики на кіномистецтво, що знову доводить естетичну близькість кіно та телебачення, спільність їх засобів вираження. Так відбувався процес диференціації мистецтва від ремесла. Такими є основні ознаки й тенденції розвитку телебачення, що сформувалися в період від зародження до відокремлення його як галузі аудіовізуального мистецтва та каналу комунікації. Проаналізовано технологію творчих прийомів у контексті трансформації природи екрану, систематизовано спільні й відмінні риси в способі фіксації відеозображення в екранних мистецтвах у період формування. Проаналізовані прийоми, виразні засоби екрану можуть бути використані у процесі відеовиробництва: під час відеозйомки та монтажно-тонувально етапу в телевиробництві.

 Наукова періодика України 

---

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"