Досліджено шляхи формування і розвитку богородичної гимнографії як явища духовної культури України. В контексті гуманітарного міждисциплінарного дискурсу розглядаються засади інтегрування богородичної гимнографії у площину українського культурного простору ХІ - ХУІІ століть, зокрема у складі літургійних книг, нотолінійних ірмологіонів, а також пам’яток давньої української літератури. Уцьому контексті богородичну гимнографію відзначено не лише як ключ до розуміння змісту національної культури, але як символ спадкоємності епох і повноцінного партнерства в європейському культурному ареалі. Виявлено, що синкретична складова жанрів богородичної гимнографії є підставою складної композиційної структури, що містить такі складові: літургічну, яка визначає зміст і функції в богослужінні; лінгвістичну з її риторичними законами композиції, а також музичну. Остання підпорядковується богословському змісту, що розставляє відповідні акценти, проте демонструє виразну логіку розвитку, що проявляється в різних аспектах - у змінності мелодизованої силабіки на розлогу орнаментику, чергуванні ритмічного дрібнення й ущільненні тривалостей, стрункості метричних схем, мінливості ладового забарвлення, змінності звуковисотної лінії, градаціях темпу й динаміки. Досліджуваний матеріал є незмінним трактуванням образу Богородиці як носія стрижневих основ людського духу, що залишається ідеалом в інтерпретаціях різноманітних художньо-світоглядних систем, опертих на проявлення вічних ціннісних категорій, у розкритті нових граней цієї овічної і величної теми.

• Сиротинська Наталія Ігорівна (мистецтвознавство)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"