Наведено філософську реконструкцію обгрунтування теорії соціальних систем як методології пізнання соціальної комунікації, який був запропонований німецьким соціологом Н. Луманом. Показано, що соціальну комунікацію, не лише за Н. Луманом, але і в цілому у сучасній системній теорії перестали розглядати як самоочевидне явище, натомість як результат складних операцій, базованих на інформації, яку передають в повідомленні (або не досягають успіху у трансляції), яку розуміють (або не розуміють) та яку сприймають (або не сприймають). В актах відбору, повідомлення, розуміння інформації у комунікації відбувається селекції, кожна з яких є продовженням попередньої та передумовою подальшої комунікативної операції. Проаналізовано, що ускладнивши та розширивши концептуальне розуміння поняття соціальної комунікації, Н. Луман надав аргументи для формування філософського розуміння функціональної неоднозначності ролі людини в суспільстві: дії людини редукуються до складової соціальної комунікації під час функціонуванні соціальних систем, дослідник відзначає надзвичайну складність людини як системи особистості, кажучи про те, що навіть самореферентна соціальна система поступається їй за функціональною складністю. Люди як цілісності є особистостями, а не складовими суспільства як комунікативної реальності, вони належать до зовнішнього світу соціальної комунікації.

• Джалілова Олександра Миколаївна (філософські науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"