Мета роботи - здійснити аналіз теоретичних аспектів кібернетичного насильства як одного із суспільно небезпечних проявів впливу на суспільство. Методами дослідження виступають загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання, серед яких діалектичний метод, методи формальної логіки, структурно-логічний метод, категоріальний та ін. Визначено, що подолання кібернасильства в Україні потребує формування системи комплексних заходів. У першу чергу, це стосується створення належного механізму правового регулювання, який чітко визначатиме правовий статус органів і підрозділів, які займатимуться питанням протидії кібернасильству. Встановлено, що провідними засобами кібернасильства є виявлення і здійснення протягом певного часу стосовно чітко визначеного кола осіб психічного, біологічного, сексуального, фізичного, майнового, економічного, фінансового та інших видів насильства з використанням комп'ютерної техніки, кібернетичних (загальних та локальних) комп'ютерних мереж. Підкреслено, що кібернасильство спрямоване на пригнічення свідомості та волі осіб, які найчастіше мають активну соціальну позицію з боку осіб, схильних до девіантної поведінки. Поведінка останніх спрямована на дестабілізацію суспільства та держави, моралі, приниження загальнолюдських цінностей. Зроблено висновок, що більшість проявів кібернасильства вчинюється у молодіжному середовищі, якому притаманний низький рівень суспільної моралі та культури, а також правової обізнаності. Згідно даних UNICEF, в Україні близько 50 % підлітків були жертвами кібернасильства. Встановлено, що в Україні нещодавно почала приділятися увага профілактиці кібернасильства серед неповнолітніх (кібербулінгу). Однак, правове регулювання даної сфери та здійснення захисту з боку держави залишається мінімальним. Введення в дію норми, яка визначає адміністративну відповідальність за булінг учасника освітнього процесу, не дає необхідного захисту дійсному колу потерпілих осіб від кібернасильства. При цьому визначено, що статистичних даних щодо кібернасильства у бік дорослої частини населення України немає. Це свідчить про латентність психологічного цькування, яке розгортається у соціальних мережах, мессенджерах, інтернет-сайтах.

• Новіков Микола Миколайович (юридичні науки)
• Новіков Микола Михайлович (юридичні науки)
• Новіков Михайло Миколайович (політичні науки)
• Новікова Марина Миколаївна (економічні науки)
• Новікова Марія Миколаївна (юридичні науки)
• Новікова Марія Миколаївна (медичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"