В історії людства не було жодного випадку, щоб за короткий період життя одного покоління взаємні економічні відносини змінювались настільки масштабно для такої кількості людей, як це було в Китаї та Росії в 1989 - 2020 рр. В обох країнах відбуваються глибокі структурні та інституційні зміни, але хоча перша зафіксувала вражаючі результати з точки зору розвитку та і скорочення відриву від передових економік, досягнення останньої були дуже скромними. Поки Китай примножив виробництво, щоб стати світовою економічною державою, економіка Росії скромно зросла і відіграє незначну роль у процесі глобалізації. Всього за кілька років рівень виробництва та рівень життя китайського населення спочатку зрівняються, а потім перевищать рівень, досягнутий Росією. Це сталося через багато факторів - від традиційної культурної спадщини до геополітичних умов, від спадщини від попереднього державного соціалізму до різних баз природних ресурсів - однак характер та тривалість політичного керівництва Ден Сяопіна в Китаї та Михайла Горбачова в Росії мали принципове значення. Без урахування впливу думок і вчинків цих двох державних діячів неможливо зрозуміти суть тектонічних змін, що відбулись у світовій економіці останнім часом. У той час як Ден Сяопін надав пріоритет економічним реформам, орієнтованим на зростання, хоча, мало роблячи у сфері політичної лібералізації, Михайло Горбачов намагався поєднати політичну та економічну лібералізацію, але не зміг цього зробити. Наслідки рішень, прийнятих кілька десятиліть тому, відчуваються і сьогодні. Очевидно, що підхід Ден Сяопіна виявився ефективнішим за реформи Горбачова. В останньому випадку вони спрямували Росію та інші пострадянські республіки в зовсім іншому напрямку, ніж той, що передбачав їх архітектор.

 Наукова періодика України 

---

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"