Запропоновано концептуальну модель алілуйно-славослівної парадигми європейської культури і музики, зумовлену етимологічним, лінгвістичним та духовно-смисловим співвіднесенням понять "культ" та "культура", зв'язок яких виявляє таку значущу якість, як "шанування", "обертання-центрованість навколо Вищого" та складає суттєве спрямування сучасної культурологічної думки. Виявлено смислові домінанти християнського Славослів'я, що сконцентровані навколо поняття про Славу Господню та близьких до нього (хвала, подяка, шанування, радість, краса, екстатика тощо). Визначено, що в межах християнської духовно-етичної традиції, сакральна сутність якої закарбована на перетині концепцій "теології слави" й "теології хреста", алілуйна парадигматика є певною ознакою духовного Преображення людини, а також єднання у славослів'ї земного та небесного світів, духовного та світського начал. Доведено, що реалізація зазначених рис алілуйно-славослівної парадигми невіддільна від вищого духовного Божественного Порядку (ordo) і показової для нього Ієрархії та звернена до ідеї соборності, надконфесійності, що виявляється або в тяжінні до ідеалів "Неподіленої церкви" раннього християнства, або до різноманітних синтетичних релігійних форм, що особливо показово для XX - початку XXI століть. Установлено, що суттєва роль імперативу "творчості во славу Божу" апелює до відповідної жанрової сфери, у тому числі до містерії, міраклю, меси з її розділами (Gloria, Sanctus) й численними різновидами доксології (Алілуя, юбіляції тощо). Суттєвими є типологічні ознаки гімну, псалма, оди, панегірика, дифірамба та їх аналогів у різних видах мистецької діяльності (іконографія "Христа у славі" і її різновиди, парадний живопис, придворна культура класицизму та ампіру тощо). Виявлено, що вокально-музична сфера виразних засобів у відтворенні алілуйної парадигматики, з одного боку, демонструє схильність до певної надмірності музичного вираження, що закликають до вселенської слави-хвали Господу, з іншого боку, алілуйне проголошення спонукає сучасних митців до відтворення внутрішнього екстатичного стану засобами, що тяжіють до медитативносгі, "поетики тиші" та апелюють до граничного звукотворчого мінімалізму й "нової простоти".

• Татарнікова Анжеліка Анатоліївна (педагогічні науки)
• Татарнікова Анжелика Анатоліївна (культурологія)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"