Уперше: комплексно досліджено специфіку перманентної "гібридної війни" Російської Федерації проти України в економічній сфері, визначено основні її стадії (економічний сегмент) та їх характерні риси. Охарактеризовано особливості зовнішньоекономічної політики Росії щодо України та інших країн пострадянського простору, у контексті порівняльного аналізу. Показано вплив економічних чинників на політичні рішення вищого керівництва України. Уточнено: положення про євроатлантичний вектор зовнішньої політики України, як єдиний чинник збереження суверенітету України в умовах російської військової агресії, методику протидії "гібридним викликам" в економічній сфері на сучасному етапі російсько-української війни. Набули подальшого розвитку: програми українських політичних партій у сфері забезпечення національної безпеки України, питання перспективи практичного використання здобутків української та зарубіжної історіографії у сфері протидії "гібридним викликам". Проаналізовано та систематизовано стан наукової розробки теми, джерельну базу та теоретико-методологічні засади дослідження. Встановлено два етапи цієї війни в економічній сфері: перший (1991 – 2014 рр.) – Росія використовувала Українську державу в якості "сировинного придатка", що на тлі газових, торгових "війн" призвело до швидкого збагачення російських бізнес-структур, які фінансували розбудову військово-промислового комплексу країни-агресора та стали фінансовою і економічною опорою для анексії Кримського півострова, збройного конфлікту у східних областях України (2014 р.), другий (2014 – 2019 рр.) – відкрита торговельно-економічна "війна" проти України (у цей період частка українського експорту до Росії зменшилась із 30 до 9%). Акцентовано увагу на тому, що розвал СРСР (1991 р.) започаткував нову сторінку в російсько-українських відносинах. Констатовано, що необхідність втілення концепції "гібридної війни" проти України обґрунтовувалась російськими пропагандистами, відомими громадсько-політичними діячами, які наголошували на необхідності відновлення тотального впливу Російської Федерації на пострадянському просторі за допомогою низки політико-економічних та ідеологічних важелів. Звернено увагу на те, що концепція "русского мира" завжди була ідеологічним виправданням російського шовінізму, імперіалізму та військової агресії проти сусідніх держав. З'ясовано особливості російсько-українських конфліктів: "газові війни", "транзитні війни", "продовольчі війни", охарактеризовано основні риси цього процесу. Визначено неоімперську складову зовнішньої політики Російської Федерації в економічній сфері, що полягала у намаганні блокувати євроатлантичну інтеграцію України та залученні її до наддержавних утворень, що створювалися під егідою Росії. Зазначено, що суть геополітичних інтересів країни-агресора, доведено, що Росія намагається не допустити зниження залежності України від російських енергоносіїв, створює перешкоди в отриманні Україною доступу до альтернативних джерел газу, а також та блокує диверсифікацію шляхів нафтового та газового експорту країнами Центральної Азії. Для того щоб мати додаткові важелі тиску на Україну в енергетичній галузі, Росія прискорює будівництво нових газопроводів "Північний потік" і "Південний потік" в обхід української території.

• Марцінко Наталя Миколаївна (військові науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"