З метою економії фермерські господарства використовують одержане у процесі культивування насіння не лише для реалізації, але й для посіву, що не здобуло прихильників серед компаній з виробництва генетично-модифікованого насіння. Ними було створено технології обмеження використання генетичного матеріалу для захисту інтелектуальних прав на відтворення рослин зі зміненим генотипом. Проте ці технології містять ще й комерційну складову та порушують низку моральних принципів і міжнародних актів. Мета роботи - ознайомити із видами термінаторних технологій, їх генетично-молекулярною базою та призначенням, а також встановити їх відповідність міжнародним документам і нормам. Досліджували види, генетичні основи і застосування термінаторних технологій та здійснювали їх аналіз з позицій міжнародних норм. Для досягнення мети використовували методи аналізу фактів, порівняння та узагальнення. Існує 2 види термінаторних технологій (сорто- та ознако-специфічні), в основу яких покладено взаємодію трьох генів, що сприяє реалізації певних фенотипічних виявів. Встановлено, що технології, які обмежують використання генетичного матеріалу, водночас і суперечать, і відповідають низці міжнародних правових актів, що унеможливлює чітко визначити доцільність їх використання в сільському господарстві. Висновки: використання термінаторних технологій досі залишається суперечливим фактом, оскільки в їх основі закладено принцип дуалізму: позитивний і негативний вплив на людей.

 Наукова періодика України 

---

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"