Розглянуто еволюцію типу "зайвої" людини у творах малої прози українських і російських письменників літературної еміграції 1919 - 1939 рр. Зазначено, що в оповіданнях В. Леонтовича і В. Федорова представлений тип "зайвої" людини, що сформувався в умовах більшовицького ладу. Герої творів - Сара Соломонівна, професор, народовець Кость, Олександр Левенець (оповідання В. Леонтовича "Сара Соломонівна", "Гинуть мрії", "Вигнанці"), селянин Вареник (оповідання В. Федорова "Суд Вареника") - усі вони знаходяться в ситуації відчуження до більшовицької влади. Цим "зайвим" людям немає місця у новому суспільстві. Відзначено, що вони відчувають ворожість з боку нового ладу, яка наздоганяє усіх їх поступово, і кожен із персонажів оповідань українського й російського письменників проходить своєрідні випробування новою владою. Змінюється ставлення до героїв творів і з боку сусідів та колег, з'являється підозра, недовіра до них. Визначено головні риси, притаманні новій "зайвій" людині 20 - 40-х рр.: відчуження від політики нової влади, від рідного середовища, глибока душевна втоми від втрати вітчизни, що переростає в екзистенціальну самотність.

• Жиленко Ірина Рудольфівна (1965–) (філологічні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"