Мета дослідження - встановлення ролі та місця давньогрецької мови у навчальному курсі Києво-Могилянської академії, Чернігівського, Харківського, Переяславського колегіумів у XVIII - на початку XIX ст. З'ясовано методи викладання, кількісні, станові й інші характеристики вчителів та учнів, мотиви вивчення мови духівництвом, представниками інших станів. Використано методологічні принципи інтелектуальної й культурної історії, історії повсякденності, просопографії (за створення колективного портрета викладача). Акцент зроблено на виявленні та аналізі діловодної документації, на підставі якої реконструюються навчальні практики. Висновки: у православному церковному дискурсі підкреслювалася зацікавленість давньогрецькою мовою, утім вона мала неоднакові прояви в різні часи. У Києво-Братському колегіумі викладання розпочалося ще у XVII ст., і саме на цей досвід орієнтувались у Чернігівському, Харківському, Переяславському колегіумах. У 1730 - 1760-х рр. викладання згаданої мови у цих школах набуло системності та дисциплінарного статусу. Такі досягнення були пов'язані з використанням напрацювань нових європейських центрів орієнталістики, практик університетів, єзуїтських колегіумів. В останній третині XVIII ст. давньогрецька мова в "латинських школах" стала повноцінною академічною дисципліною, відповідаючи вимогам, які висувалися до світських і духовних закладів модерної доби. Розв'язання ключових питань (як, що, кому, на якій стадії та навіщо викладати) було поєднано з ширшими дискусіями, релігійними, ідеологічними й культурними пошуками епохи. Києво-Могилянська академія та колегіуми сформулювали свою відповідь на ці виклики, вдало поєднавши інерцію традицій із прагненнями до новацій.

• Посохова Людмила Юріївна (історичні науки)

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"