Мета роботи – удосконалити метод хірургічного лікування хворих із кістковими пухлинами, застосовуючи сегментарні кісткові алоімплантати. Удосконалили метод хірургічного лікування хворих із кістковими пухлинами, застосовуючи сегментарні кісткові алотрансплантати. Виконали сходинкоподібну остеотомію для досягнення найбільшого контакту між кістковим алоімплантатом і кісткою реципієнта, фіксацію інтрамедулярним блоківним стрижнем без використання кісткового цементу, а також для досягнення кращої репарації виконували первинну кісткову аутопластику. Здійснили клінічну апробацію методу та вивчили результати застосування (рентгенологічно, морфологічно). Виконали морфологічне дослідження зони контакту алотрансплантата та кістки реципієнта. Довели ефективність методу, що розробили. У результаті спостереження за хворими, яким виконали хірургічне лікування за розробленою методикою, визначили такі ускладнення: ішемічний некроз м’яких тканин (унаслідок інтраопераційного перев’язування артерії, що була інтимно оточена пухлиною) – 1 випадок; рецидив пухлини, що призвело до ампутації кінцівки, – 1 хворий. Під час дослідження видаленого препарату (після ампутації) макроскопічно виявили зрощення алоімплантата та кістки-реципієнта. За даними гістологічного та рентгенологічного досліджень показана регенерація кістки в ділянці контакту алотрансплантата й кістки-реципієнта. У результаті гістологічного дослідження видаленого препарату ураженої гомілки, зокрема зони контакту алоімплантата й кістки-реципієнта, чітко візуалізували матеріал кісткового імплантата, на зовнішній поверхні та у внутрішніх відділах якого виявили утворення молодої кісткової тканини як нашарування кісткових трабекул. Отже, кісткова тканина формувалася на поверхні кісткового алогенного матеріалу, проростала в його внутрішні відділи, утворюючи міцний контакт «кістка – імплантат». Використання методики біореконструкції дефектів довгих кісток дає змогу максимально зберегти кісткову тканину ураженої кінцівки, відновити навколишні тканини, уникнути інфекційних та алергічних реакцій порівняно з модульним ендопротезуванням. Фіксація алоімплантата й кістки-реципієнта, застосовуючи step-cut остеотомію з додатковим уведенням інтрамедулярного блоківного стрижня, дає змогу отримати стабільну «конструкцію» та максимально збільшити площину контакту кісткової тканини (ало- та кістки-реципієнта). Ці чинники зумовлюють хорошу кісткову регенерацію.

 Наукова періодика України 

---

  Якщо, ви не знайшли інформацію про автора(ів) публікації, маєте бажання виправити або відобразити більш докладну інформацію про науковців України запрошуємо заповнити "Анкету науковця"